Коли говорять справді щирі слова, то це помічаєш відразу. Звичайно винятки можуть бути у тих випадках, коли віртуозний маніпулятор чи законспірований СБУшник вішає приправлену всілякими словесними спеціями лапшу, самі знаєте куди. Так ось, я веду до того, що ловлячи шматочки кинутих у сотні практично вже студентів та їх родичів мовні викрути світочів університетської еліти та політичних ***, яким випала нагода влучно пропіаритися на святі, відчуваєш вже типову скуку та скептицизм. Пахне ж це все тривіальною, набридливою та плісняво-заїзджено-совковою стравою, яку тобі вже неодноразово втюхують і ти маєш це їсти. З часом, пафос та фальш починаєш помічати в усій цій організації горе-свята, а хочеться всього лише відвертості, хоча б якоїсь...
