субота, 23 червня 2012 р.

Ринок, коли вже ніхто нічого не купує

"Людей просимо не смітити, а їм байдуже"    розповідає мені одна з прибиральниць Центрального ринку, вже після закінчення його продажно-купівельного циклу. Розумію, що жіночки досить частенько бачать оцей бік цього місця, якийсь-то брудний та незграбний, недолугий одним словом. Та і справді, сміття довелося побачити багато. Якби ж то знали ті продавці та покупці, які так недбало залишають "точки", як оці прибиральниці на них скаржаться, незлим тихим словом, так би мовити. Напевно ті, які кидають щось мимо смітника чи отак "сруть", рідко задумуються над тим, що провокують отаких жіночок думати про них: "Оце бидлота". Хоча всім байдуже, а жіночок жаль. 

вівторок, 19 червня 2012 р.

Чудова дівчина Таня

Люблю хороших дівчат, тих, які справді уміють дивувати, не тільки своєю загадковістю чи жіночністю у повних їх обсягах, хоча і цього вже достатньо, але і простотою у спілкуванні та глибиною у мізках, а ще наявністю кокетного цинізму, під яким ховається міцне розуміння життя. І обов'язково наявність гарного почуття гумору. Як показує досвід, у розумних дівчат, воно копняки чоловічому дасть та ще і язик покаже...

Одна із таких дівчат Таня, на мій суб’єктивний погляд

вівторок, 5 червня 2012 р.

Политический русский


Мені якось байдуже, що там твориться. Що українська, що російська, я обидві погано знаю, взагалі, суржиком розмовляю, – такою була відповідь мого сусіда по під’їзду, молодого Ярослава, на запитання про його ставлення до нинішньої мовної політики. Я саме їхав на мітинг, який організували на Соборній площі проти скандального закону. Вже на місці я дізнався, що законопроект «Ківалова-Колесніченка» прийняли, хоча ще тільки у першому читанні.

Мітинг чимось нагадав нещодавне святкування Дня Перемоги. Тоді на ветеранів трішки «забили» і перетворили свято у «парад прапорів». Можливо, це вибрик фантазії, але сьогодні хотілося побачити ІДЕЮ, яку б представляли черкащани, не ліві чи праві, не «тимошенківці» і не «свободівці». Хотілося б побачити індивідуальностей, які були б самі собою. І ось, знову прапори все псують і люди ідеї злилися з натовпом. Прикро. Як сказав один хлопець, якого звати Євген: «Показуха». Я б ще додав і слово рекламна.

Що ми маємо? Влада прийняттям таких законів впевнено прагне здобути прихильність «украинских, которые на русском», які для неї звичайнісіньке «болото». І все для того, щоб виграти на майбутніх виборах. Опозиція проти таких дій, але аж чухається, як хочеться прапор для реклами показати, а ось перед людьми ідеї виникає запитання: «Що робити далі?» Болото не чіпаєм, бо для нього відповідь на це та й інше запитання: «Ти знаєш, хто ти?». – «Слухай, не «грузи».