Пам'ятаю, в передостанній раз, коли я його бачив – сиділи на окружній комісії у день виборів. Сергій запрошував до себе у полк.
"Трохи сліпуватий. З очима проблеми", – кажу.
"Нічого, гранати кидатимеш", – віджартувався Сергій.
Він був хорошим чоловіком! Не боявся сказати свою думку, мав принципи, позицію, силу. У час, коли йому було кепсько – пішов у качалку, витесав себе.
І нехай в дечому був грубий, але щирий, справжній. Умів гарно пожартувати, дуже своєрідно спілкувався з дівчатами. Був готовий допомогти, підтримати хорошу справу. "...якщо десь є робота або беспорядки, можливо комусь потрібна допомога у вирішенні неюридичних питань, то маякуй мені", – гортаю контактівські переписки. Биті дві години просто сумую і задаюся риторичними запитаннями...
Прикро, але чомусь, ось такі чоловіки помирають рано...
