Политический русский

– Мені якось байдуже, що там твориться. Що українська, що російська, я обидві погано знаю, взагалі, суржиком розмовляю, – такою була відповідь мого сусіда по під’їзду, молодого Ярослава, на запитання про його ставлення до нинішньої мовної політики. Я саме їхав на мітинг, який організували на Соборній площі проти скандального закону. Вже на місці я дізнався, що законопроект «Ківалова-Колесніченка» прийняли, хоча ще тільки у першому читанні.

Мітинг чимось нагадав нещодавне святкування Дня Перемоги. Тоді на ветеранів трішки «забили» і перетворили свято у «парад прапорів». Можливо, це вибрик фантазії, але сьогодні хотілося побачити ІДЕЮ, яку б представляли черкащани, не ліві чи праві, не «тимошенківці» і не «свободівці». Хотілося б побачити індивідуальностей, які були б самі собою. І ось, знову прапори все псують і люди ідеї злилися з натовпом. Прикро. Як сказав один хлопець, якого звати Євген: «Показуха». Я б ще додав і слово – рекламна.

Що ми маємо? Влада прийняттям таких законів впевнено прагне здобути прихильність «украинских, которые на русском», які для неї звичайнісіньке «болото». І все для того, щоб виграти на майбутніх виборах. Опозиція проти таких дій, але аж чухається, як хочеться прапор для реклами показати, а ось перед людьми ідеї виникає запитання: «Що робити далі?» Болото не чіпаєм, бо для нього відповідь на це та й інше запитання: «Ти знаєш, хто ти?». – «Слухай, не «грузи».