Привітання

Рік Новий - казковий час!

Хай здивує щастям Вас

Рік добра і рік кохання.

Тож приймайте привітання:

Будьте добрі та здорові,

Побажаємо любові,

Світла й радощів багато,

Щоб життя було, як свято!

На дух не переношу такі речі. Більш того, щиро не розумію, чим керується Homo, той що sapiens, коли шле в приват скопійовані з мережі схожі вітання. Насправді, їх навіть не дочитуєш до кінця. Ба, то чистої води – совкові пережитки. 

Пам’ятаєте, раніше були книжечки з цими привітаннями. Одна, з яких у мене лежить і досі: Поздравления на все случаи жизни». Ось, один із її перлів, в якій градус пафосу підвищується з кожним рядком:

Пусть в вечность канет все плохое

С последним вздохом декабря!

И все прекрасное, живое

Придет к Вам в утро января!

Ці книженції активно розповсюджували у вагонах метро, поїздах, на ринках. Комерція на рівному місці. Ще тоді, будучи дитиною, я не міг допетрати, чому дорослі дяді і тьоті не можуть придумати кілька рядків вітання, а заучують текст з тих брошурок. Нині їх замінив інтернет.

Так вітають не лише з Новим роком, але з річницею, днем народження тощо. Мені тілько вчора друг (який працює в одній з телекомунікаційних компаній) розповідав, як у нього на роботі за півгодини вирішується, хто ж буде вітати керівницю: «Чур, не я…аааа, мене нема…». Коли знаходять цапа відбувала, той читає з листочка раніш завантажене вітання, а біля нього стовбичать колеги. Кумедно то все. 

Зрештою, коли сам вітаю, стараюся ввімкнути мізки і придумати приємні слова персонально для цієї людини. Звичайно, це не завжди вдається. Але нехай то буде щось незграбне, куце, але щире і з душею, а якщо не щиро, то навіщо взагалі вітати? Для статусу? Для лайку? Для того, щоб і тебе привітали? Навіщо… Тому вітати хочеться лиш найкращих друзів, коханих та ближніх родичів. 

Так, у нас є норми етикету, дух свята і все таке, тому люди, зокрема при зустрічі, хочуть передати свій позитивний заряд, але достатньо ж простого «З новим роком» чи «З днем народження». Хоча, на мою думку, краще і цього не казати, якщо це робиться, бо всі так роблять. Свято, так треба всіх вітати, так з дитинства привчили. Але це так нещиро, вимушено, роблено. 

Зрештою, знаю я людей, які по телефону белькочуть: «Ой, зайчику, Свєточка (ім’я змінене) пока, цьом-цьом-цьом, зі святом тебе», а потім кладуть слухавку і такі: «Ну, і тупорила ж ця Свєтка». 

З одного боку, ти розумієш, що людині то приносить задоволення та і більшості з тих, кого вітають – також. Але акт копіювання і вставки десяткам, а то і сотням людям однакових за змістом повідомлень, просто нівелює оцю інтимність вітання і то трішки прикро.