Ательє з ремонту взуття та сумок. Вірніш...не те, щоб ательє, а так – легка спорудка, розміру двох рундуків або по нашенському – ларьків. Приміщення поділене на дві секції, а в шир і вздовж вони, як звичайнісінькі балкони. Місця мало.
Чекаю поки жіночка проконсультується з майстром. Чоловік називає суму ремонту її маленької чорної сумочки: «30 гривень. Можете заплатити зараз або вже коли забиратимете». Видно, що сумка старенька, але досі у формі.
Раптом майстер, мимохідь зиркнувши у вікно, помічає, як хтось промайнув до ательє. Він хутко промовляє: «Ох, роботи і так багато, а люди все підходять». На те йому жіночка у відповідь: «Та...зараз такі ціни, що звідки у людей гроші, щоб нове купувати. От всі старе і ремонтують».
Чекаю поки жіночка проконсультується з майстром. Чоловік називає суму ремонту її маленької чорної сумочки: «30 гривень. Можете заплатити зараз або вже коли забиратимете». Видно, що сумка старенька, але досі у формі.
Раптом майстер, мимохідь зиркнувши у вікно, помічає, як хтось промайнув до ательє. Він хутко промовляє: «Ох, роботи і так багато, а люди все підходять». На те йому жіночка у відповідь: «Та...зараз такі ціни, що звідки у людей гроші, щоб нове купувати. От всі старе і ремонтують».
Немає коментарів:
Дописати коментар