Їй-бо, ця жіночка говорить важливі речі. Ще змалечку нас годують всілякими підробками (по-розумному симулякрами), а ми потім дивуємося різниці між світом "копій", які нам запхнули в мізки і нашою реальністю. "У нас дітей виховують так, нібито вони живуть в уявленнях рядянських людей про ідеальну Україну...", – бляха, як влучно сказано. Але найгірше, що після ось такої науки і наук, ти просто не пристосований до життя, бо «шота не то».
Сам згадую такі підручники, методику викладання, наприклад, в літературі, яка зводилася до того, щоб завчити біографію того чи іншого писаки. Напевно, як і більшість в школі, я просто ненавидів Шевченка. Бо примушували зубрити і:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Слухаєш белькотіння свого однокласника і чекаєш своєї черги на розстріл. «Та соловейко не затих», – хух, відстрілявся. А так, вчимо: народився тоді то, помер. Земля тобі пухом. Коли вже дзвінок?
Це вже нині, будучи свідомим, розумієш, що поет справді геній і як вправний сценарист, мастак описувати деталі і заглиблюватися у суть речей.
Власне, систему треба міняти, бо за вікном не совок же.
Немає коментарів:
Дописати коментар